Груша і його плоди
.jpg)
"Заєць", авторська техніка
.jpg)
Його карколомні роботи неможливо не помітити. Яскраві «почвари» – веселкові зайчики із посмішкою на «тридцять три зубики», білочки всіх кольорів спектру, чудернацькі черепахи, божевільнодобрі їжачки – мешканці схибленого зоопарку Грушиної уяви. Офіційно варто було б сказати так: завдяки використанню дерева та ювелірного ліплення з кольорового пластику художник творить об’ємну мозаїку. Автор свій доробок іменує простіше – «пецкі». Окрім представників мультяшної природи, чільне місце у Грушиному звіринцеві відведено маленьким монстрам у людській подобі. Пам’ятаєте паркову скульптуру – піонер із горном? Це він, зменшений у масштабі й розтиражований. Нехай не дезорієнтують вас короткі штанці. Поведінка юних негідників видає неабиякий досвід у справі витворення різних капостей. Недарма чуки-геки українського походження свого часу так втішили голландців, які розуміються на мистецькому безумі: наразі Грушині «хлопчаки» прикрашають амстердамські галереї.
Взагалі, Столбченко – напрочуд іронічний художник, і добрий. Завдяки нестримній фантазії він додає буттю той елемент гри, який не дозволяє перетворити існування на сумне болото. Тепер скульптор захоплюється ленд-артом – мистецтвом відкритого простору. Його дерев’яні поганські тотеми прикрашають не одне обійстя. Поки що в Росії. Але, можливо, і вітчизняні «лендлорди» одного разу зрозуміють, що авторська садовопаркова скульптура – це не лише розтиражовані гномики.
