Ілюзія легкості
.jpg)
.jpg)
Буває так: обдивляєшся експозицію, стиха пересуваєшся залою, проходиш повз якогось громадянина, який сам до себе шепоче: «П’ятий клас, друга чверть. І я так би міг». Необізнаний із таїною ремесла художника глядач має право думати, що простота рисунку доступна кожному. Але при цьому він не матиме рації. Саме такий ефект необов’язковості та іронічної миттєвості виникає при знайомстві з графічними аркушами відомого українського митця Володимира Ісупова. Його роботи у мішаній техніці, коли майстер використовує акварель, пастель і туш, а також послуговується всіма можливостями паперової фактури, видаються, на перший погляд, «несерйозними», майже недбалими. Та за цією ескізністю й дитячим спрощенням ховається вправність малювальника, міцна школа й розуміння того підґрунтя, на яке спирається видима легкість зображення.
За своєю спеціалізацією Ісупов – живописець-монументаліст, який працює з архітектурними об’єктами, створюючи панно, мозаїки, великі розписи. А масштабні роботи будь-що вимагають уміння використовувати велику кількість деталей, проте за жодних обставин митець не повинен загубитися в них. Саме такий досвід і дозволяє компонувати бездоганні за композицією, не переобтяжені графічні аркуші. Замисліться перед тим, як вигукнути: «А що тут складного? І я так би міг». На жаль, ні. Якби так могли всі, поняття «справжній художник» було б відсутнє як факт