Пошук слідів

Рано чи пізно крізь щільні лави класиків починає пха­­тися нова парость. Від­чайдушно й наполегливо. Така правда життя, така діалектика. Мистецький процес не може застигнути: канони потрапляють до підручників, визнані майстри обростають послідовниками, з’явля­ють­­ся школи, а іноді й окремі «революціонери», які спочатку ставлять усе догори дриґом і врешті-решт теж стають класиками.

 

Нині вже маємо покоління художників, які «совка» не знали, у добу змін не жили й навіть до Спілки ніколи не пхалися. Бо росли в зовсім іншій соціально-культур­­ній ситуації й навчалися у провідників «нового арту». Вони інші, для них мистецтво провокації – буденність, а не PR-ак­ція. І вони шукають свої сліди на стежках, уторованих до них і для них.

 

Алла Волобуєва – одна з них, живописець без страху й вагань. Вештається світами, замальовуючи все, що до смаку, без жодних застережень. Її свіжа виставка – це «Подорожі Сходом» – малярський щоденник мандрів екзотичними країнами. Та головними об’єктами уваги стали не тубільці чи краєвиди, а звірі. Мавпи смакують «Мохіто». Буйволи, верблюди, барани в оточенні пальм, будиночків чи пустельних оаз. Такий обрано ракурс для спостерігача, який обсервує сере­довище. Плюс розлогий сміливий живопис у поєднанні з графічністю «наскальних малюнків». Щоправда, крізь концептуальний заміс не­однозначно проглядає рука педагога – художника Олега Ясенєва, але це минеться. Принаймні тепер є в кого повчитися «пошуку слідів».