Мовне питання нині, певно, найгостріше стоїть на порядку денному. Маємо Закон «Про мови в Українській РСР». Правда, згодом додалася стаття 10 Конституції України, декілька рішень Конституційного Суду України. Принцип верховенства права і диктат інструкцій.
В чому ж проблема, що ані сам Закон, ані Державна програма розвитку української мови та інших національних мов в Українській РСР на період до 2000 року зі ста пунктів, яка була розроблена на виконання Закону Республіканською комісією, створеною постановою Ради міністрів УРСР за участю Академії наук УРСР, відповідних міністерств і відомств УРСР, облвиконкомів, Київського та Севастопольського міськвиконкомів, не зреалізована?!
Насамперед зазначу, що притримуюся тієї думки, що Україна як християнська держава не може силоміць до чогось спонукати чи, боронь Боже, заставляти. Але я є прихильницею активної участі державі в будь-якій політиці, в тому числі і з мовних питань. Це добре, що небайдужа громадськість активно впроваджує в життя закон і всі підзаконні акти стосовно української мови. Бо це і їх стосується (це і створення Клубу послів, які розмовляють українською мовою. Це і Юрко Зелений ).
Насамперед, мені видається, що нарешті в державі має бути відомство, яке би лише відало мовними питаннями. Подивуєтеся?! Але ж у нас є міністерство економіки, і принаймні із десяток міністерств, які відають конкретними економічними галузями! Чи, може, питання мови є набагато другорядніші, ніж питання економіки?! Пригадайте, скільки було ініційовано або обіцяно ініціювати всеукраїнських та місцевих референдумів із економічних питань? А з мовних?!
Проте за весь суверенний період окремої посадової особи, яка би мала владні повноваження і від імені Держави мала право реалізовувати мовну політику жодного разу не було призначено. Зокрема, три працівники у Міністерстві культури і туризму. Чому у цьому відомстві? – бо саме МКТ визначено головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення проведення державної мовної політики.
Правда, і дискусії стосовно окремого Державного органу з мовної політики в суспільстві виникли не так давно. Першим, здається, цю тему порушив Олег Тягнибок. 12 січня 2006 року Олег Ярославович направив депутатський запит до Президента України Віктора Ющенка та в.о. Прем’єр-міністра України Юрія Єханурова з приводу , в якому просив створити в системі органів державної влади Державний комітет мовної політики, головним завданням якого буде захист та поширення української мови.
З усього сказаного про необхідність створення державного органу погоджуся лише в тому, що він має бути в системі Кабінету Міністрів України. Видається, що державний орган з мовних питань мав би бути колегіальним. З іншої сторони – хотілося б бачити його очільника членом Уряду. Окремий член Уряду, який відповідає за мовні питання підвищив би ставлення держави до мовних питань. Зауважимо: не тільки до конкретної, навіть державної.
Відповідно до статті 114 Конституції України до складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри, міністри. Краще, щоб мовні питання врегульовувало міністерство, але створення такого наразі видається малоймовірно. Реальніше, щоб мовними питаннями відав в Уряді окремий віце-прем’єр-міністр України. Нагадаю, що з метою координації роботи та контролю за виконанням Державної програми розвитку української мови та інших національних мов в Українській РСР на період до 2000 року була створена Комісія Ради Міністрів УРСР під головуванням Заступника Голови Ради Міністрів УРСР.
Окремий державний орган у складі Уряду України із мовних питань має бути, щоб належно реагувати на подібні факти. Якось Артем Мілевський, український футболіст білоруського походження, нападник «Динамо» (Київ) і національної збірної України, громадянин України, розповідаючи про своє буття одній газеті заявив, що не знає, як можна дивитися серйозні фільми українською мовою. «Це смішно!», - резюмував. Таку інформацію на цитати розтягли по всьому інтернету, але дуже прикро, що ніхто на такі закиди від Держави не відреагував.
